Як живеться в громаді звичайному селу?


     

ТЕМА децентралізації – актуальна нині. Десь територіальні громади вже створені, десь їхнього створення тільки чекають. Дехто чекає зі страхом.


     Комиш-Зорянське селищне об'єднання територіальної громади Куйбишевського району утворили одним із перших 7 серпня 2015 року. До нього входять такі населені пункти як села Білоцерківка, Благовіщенка, Шевченківське, Ланцеве та селище міського типу Комиш-Зоря.
     Як живеться, наприклад, білоцерківцям у новому адміністративному формуванні?
     У селі 1456 жителів. За рік існування громади ставлення селян до неї залишається негативним. Людей турбує майбутнє їхнього села як такого, оскільки громада свого часу вже піднімала питання про закриття школи та пункту швидкої медичної допомоги. Тоді жителі Білоцерківки змогли відстояти свої права. Усе залишилося майже так, як і було до цього. Так, нові позитивні аспекти, безперечно,є, але й переконання людей також незмінні, тож я вирішив вияснити, у чому криється реальне коріння подібних настроїв у населення?
     ПОГОВОРИТИ зі старостою села Петром Ключником не вдалося, але він передав деякі папери. Один із називається "Створення територіальної громади: всі "за" та "проти", інший – "Життя Комиш-Зорянської об'єднаної територіальної громади після об'єднання". У першому документі йдеться про таке:
     1) Створення територіальної громади надає можливість збирати податки на місці й через свої місцеві органи ними розпоряджатися.
     2) Громада сама вирішує, куди спрямовувати кошти і як розвивати власну територію.
     3) Громада об'єднує навколо себе територію з твердим покриттям із відстанню до центра не більше ніж 20 км, тоді швидка, міліція чи пожежна зможуть дістатися найвіддаленішої частини громади за 20-30 хвилин.
     4) Буде збережене село.
     5) А також нарікання щодо економічних аспектів: чим менше село, тим вища собівартість навчання на одну дитину та вартість утримання шкільної будівлі.
     6) Соціальні чинники – вчителі не мають достатньо годин, не підвищують свій професійний рівень, навіть розумній дитині не вистачає знань, щоб вступити кудись, скласти ЗНО.
     7) Забезпечення регулярного транспортного сполучення між селами набагато дешевше, ніж утримування кількох недоукомплектованих шкіл.
     8) Також уточнюється – громада буде визначатися з кожною школою окремо.
     Майже такі ж аналогії зі швидкою медичною допомогою. В іншій відомості йдеться про таке:
     1) Здебільшого негативна критика щодо об'єднання пов'язана з тим, що людей бентежило невідоме.
     2) Повернення 20% надбавки вчителям.
     3) Відкриття в Білоцерківці для дітлахів у дошкільному навчальному закладі ясел-садка "Веселун" другої групи.
     4) Початок активної роботи КП "Мрія" Комиш-Зорянської селищної ради з благоустрою населених пунктів громади: освітлення вулиць, прибирання на кладовищах, вивезення сміття з населених пунктів тощо.
     5) Збільшення кількості робочих місць.
     6) Проекти спрямовані на розвиток соціальної інфраструктури: заміна котлів, ремонт приміщень школи, дитсадка, будинку культури, закладу медицини, доріг та придбання медичного авто.
     Для роз'яснення того, наскільки кожен із цих пунктів відповідає дійсності та чи були свого часу підстави взагалі ставити питання про закриття швидкої допомоги й школи, я вирішив дізнатися від представників самих установ.
     Директор Білоцерківської ЗОШ I-III ступенів Валентина Довгополик:
     – Майбутнє середніх шкіл залежить винятково від прийняття закону про освіту. Оскільки його поки що не прийняли, то, відповідно, жодні зміни в освіті зараз теж відбуватися не можуть, тому що нормативної бази, як такої, ще немає. Навіть якщо враховувати те, що село підпорядковується громаді, все одно державна субвенція на освіту та дотації з місцевого бюджету як були, так і залишилися. Звісно, в громаді нам збільшили трішки індексацію, що спочатку складала 20 відсотків, а потім її відмінили через те, що не вистачало субвенцій. Тепер її мають платити не районного бюджету, а з бюджету громади, як довго це триватиме, поки що сказати неможливо. Усе залишилося так, як і було до переходу в громаду, а саме: районний відділ із яким ми співпрацюємо, як був відділом освіти райдержадміністрації, так ним і залишається, надаючи нам допомогу, наприклад, як із заміною теплотраси. Щодо самого стану школи та ремонту, то ремонт робили за рахунок спонсорів, нині його практично завершили в усіх класах. Із нового маємо те, що громада теж заклала невеличкі суми на господарські потреби та для придбання медикаментів. Відкритим залишається питання з ремонту даху. Щодо опалення, то за рахунок базового господарства вже закупили матеріали для реконструкції системи опалення, але тут також затримка – вона пов'язана з нестачею коштів для проведення самих робіт... У нашому районі оптимізацію провели давно. Школа налічує 124 учні, й реорганізовувати її у школу І чи II ступеню немає потреби. Цього року маємо десятьох випускників, на перспективу також набирається десять майбутніх першокласників. Можна з упевненістю говорити, що до 2021 року у перший клас стабільно набиратиметься по десять учнів (це лише ті, що живуть у Біло-церківці), й за межу менше ста школярів ми точно не вийдемо. Хоча зараз немає жодних підстав хвилюватися про майбутнє школи, все ж, на мою думку, ті, хто керує навчальним процесом, повинні правильно розуміти, що школа в селі обов'язково має бути. Тому що школа – це один із осередків культури в селі. Особливість же нашого села, наприклад, у тому, що під час усіх загальношкільних заходів збирається значна частина села. Нещодавно на святкування 70-річчя школи до села завітали навіть ті, хто вже давно в ньому не живе. Школа – це діти, і якщо їх тут не буде, то не буде й села. Молоде покоління просто виїжджатиме, й село зникне.
     Медики фельдшерсько-акушерського пункту заявили, що поки не відчувають різниці в роботі, працюють, як і раніше, хворі, як були, так і залишилися. Із позитиву – почали видавати безкоштовно ліки хворим на діабет та гемофілію, й узагалі забезпечення ліками покращилося. Стосовно очікувань – усе залежатиме від того, який буде бюджет. Персонал чекає на ремонт амбулаторії та нове авто для невідкладної допомоги, оскільки зараз водії працюють на своїх автомобілях. Невідкладну допомогу закривати не можна, бо жахливими дорогами з центру можна дістатися лише за годину, а це загрожує життю людей.

ПРО бюджет та парламентаризм.


     Кількість депутатів у громаді від Білоцерківки залежить від кількості її жителів, таким чином, інтереси села представляють лише п'ять депутатів, а від сусіднього села Благовіщенка в громаду входять уже шість депутатів, найбільше їх – від Комиш-Зорі. Усього громаду всіх сіл представляють 26 депутатів. Таким чином, якщо в громаді вирішують якесь питання щодо Білоцерківки, то село може бути в програші, і це ще одна з причин невдоволення білоцерківців. Як говорять депутати, коли вони вирішують проблему щодо навколишніх сіл, депутатам, що перебувають у меншості, доводиться об'єднуватися для захисту спільних інтересів. Голова Комиш-Зорянської сільради Віктор Гнатуша неодноразово наголошував, що депутатський склад – це одна сім'я, але депутати говорять: треба розуміти, що навіть у сім'ї бувають негаразди, особливо коли хтось хоче купити одне, а хтось інше. Кожен депутат хоче зробити якнайбільше саме для свого села, але бюджет – один на всіх.
     Ще однією проблемою є те, що в селах досі не відбулися вибори старост, їхні обов'язки поклали на сільських голів. Питання про вибори старост підіймали вже двічі, та для цього необхідні кошти. За словам голови громади, для проведення виборів необхідно приблизно сто тисяч гривень, а таких грошей у громаді немає.
     Одна з проблем – це низький рівень підготовки самих депутатів, особливо тих, хто на цій посаді вперше. Тому доволі необхідним є створення хоча б якихсь спеціалізованих курсів для навчання депутатів.
     Не завжди виходить швидко опрацювати документи, особливо, коли їх надсилають за два дні до сесії, хоча на підготовку до чергових сесій законом передбачається десять днів. Депутати наголошують на тому, що треба більше проводити громадських обговорень.
     Стосовно коштів. Депутати розповіли, що з держбюджету на те, щоб організувати нормальне фінансування громади, прийшло приблизно сім мільйонів гривень, вони йдуть пропорційно кількості населення: із них на Комиш-Зорю припадає три мільйони, а на Білоцерківку – мільйон 623 тисячі 63 гривні. Білоцерківці вже розподілили ці кошти: нова модульна котельна для школи, капітальний ремонт дитсадка, ремонт будинку культури, нове медичне авто, ремонт ФАПу й школи. Але складність полягає в тому, що. ці кошти розбиті по місяцях та розраховані аж до грудня, тож зрозуміло, що модульну котельну в грудні не поставиш, і дитсадок у листопаді ремонтувати буде просто неможливо, все це треба робити зараз, адже пройшло вже півроку, і якщо за необхідний термін гроші не реалізують, то держава їх просто забере.
     Також депутати розповіли, що село передало в Комиш-Зорю свої вільні залишки, а це 880 тисяч гривень, до речі, з усіх сіл Білоцерківка завжди має найбільший залишок. Усі ці кошти об'єднали та розподілили в залежності від кількості населення, таким чином вийшло, що навіть зі своїх 880 тисяч село отримало мізер, а відстояти власні інтереси село не в змозі, тому що депутатів лише п'ять, білоцерківці від цього, звісно, не в захваті. На запитання про те, чи є у депутатів таке відчуття, ніби центр громади Комиш-Зоря тягне все на себе, вони відповіли, що так, адже із самого початку не було прозорості стосовно того, як розподіляють ці кошти, до того ж, будь-яка проблема полягає в роздуванні апарату Комиш-Зорянської селищної ради.
     Але депутати говорять, що треба відзначити й позитивні аспекти, наприклад, те, що громада пішла назустріч тим, хто подав ініціативу створити в дитсадку ще одну молодшу групу, яку громада й справді відкрила, як і обіцяла, також у селі спільно з центром зайнятості для людей створили нові робочі місця, відбулось облаштування кладовищ, як це й планували (їх у селі аж 11), учителям хоч і не на багато, але все ж підняли зарплатню...
     Таке сьогодення звичайного запорізького села, яке вже майже рік живе в нових умовах децентралізації.




© 2017 Запорізький національний університет