Запорізький національний університет

Наукова бібліотека

Довідка для читачів, електронні книги, каталоги,
ресурси Інтернет, новини бібліотеки
Запорізький національний університет Сайт ЗНУ    Перейти на сторінку бібліотеки Головна сторінка    Довідка Довідка   

Наукова бібліотека 

Статті 


Статті / Федір Турченко: «Завдання – зміцнювати «історичний фронт»

Федір Турченко: «Завдання – зміцнювати «історичний фронт»

«День» поговорив із відомим науковцем про значення фахового підручника для розвитку держави / Ф. Турченко ; спілк. Яна Міланова // День. – 2016. – 28-29жовт.(№195-196). – С. 6


     Однією зі знакових подій цьогорічної Запорізької книжкової толоки стала презентація видання відомого історика, автора перших підручників з історії в незалежній Україні Федора Турченка. На представлення його книги «Україна – повернення історії. Генеза сучасного підручника» зібралося багато науковців, студентів та пересічних запоріжців. Люди бажали почути думку дослідника про становлення української нації, а також про події на Донбасі, ставлення до революції та погляд на майбутнє Української держави. Ми скористалися нагодою, щоб поговорити з відомим науковцем, завідувачем кафедри новітньої історії України Запорізького національного університету про актуальність історичних знань і значення підручника з історії для розвитку держави.

«В УКРАЇНІ, ПЕРШІЙ ІЗ ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇН, БУЛО СТВОРЕНО ЦИКЛ ПІДРУЧНИКІВ ІЗ ВІТЧИЗНЯНОЇ І ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ»

     – На презентації книжки «Україна – повернення історії. Генеза сучасного підручника» ви розповідали про те, як створювалися в незалежній Україні перші підручники з історії, скільки зусиль це коштувало авторам. Скажіть, будь ласка, якби не перші сміливці, які, незважаючи на тиск можновладців, наважилися подати правдиву історію, можливо б, зараз наша країна була зовсім іншою?

     – Ті, кого ви називаєте «сміливцями», з'явилися в часи загальнонаціонального піднесення, викликаного проголошенням в 1991 р. незалежності України. Країна, яка здобула незалежність, повинна була мати і свою історію. Це очевидно. У першій половині 1990-х рр. серед вітчизняних істориків уже було достатньо таких, які інтелектуально і морально були здатні на створення сучасної наукової версії історичного минулого України. Необхідно було «перекласти» цю версію на мову шкільного підручника. Ця робота потребувала узгодженої дії науковців і вчителів-практиків. Брати участь у цій роботі були готові багато вчителів.
     Парадокс у тому, що умови для такої узгодженої роботи науковців і вчителів уперше склалися в Запоріжжі, яке на початку 1990-х не належало до наукових центрів України. Ця робота справді вимагала багато зусиль, принциповості, готовності протистояти тиску і відвертому шантажу місцевої посткомуністичної влади, що перебувала у полоні радянських міфів про минуле. Це була боротьба за майбутнє України. Історики у цій боротьбі перемогли. В Україні – першій з пострадянських країн – був створений перший цикл підручників із вітчизняної і всесвітньої історії. Безумовно, це справило сильний вплив на формування національної ідентичності нового покоління українців. Мені важко сказати, якою була б сьогодні Україна і де проходив би фронт російсько-української війни, коли б вчасно не були написані ці підручники.

     – За зміни влади в країні часто змінюється і політичний курс, а разом із ним і подача історії. Наскільки такий підхід до минулого України відображається на становленні нації, на її самоідентифікації?

     – Є таке поняття «історична політика». Політичні сили прагнуть використати минуле для виправдання своєї політики. Йде боротьба різних версій минулого. Свідками цього ми були з перших років незалежності України. Драматичними були роки правління Януковича, коли нам намагалися нав'язати проросійське бачення нашого минулого. Це ми добре відчуваємо і сьогодні, в умовах декомунізації. У цій боротьбі розсіюються міфи комуністичного і проросійського минулого і формується українська національна ідентичність.

«МИ ПОВИННІ СПОВНА ДОСЛІДИТИ ВСІ ПЕРЕДУМОВИ ВІЙНИ»

     – Коли почалися події на Донбасі, ви задумали писати книжку під назвою «Проект Новоросія», перша частина якої мала назву «Проект Новоросія: 1764 – 2014 рр. ювілей на крові». На вашу думку, те, що сьогодні відбувається на Донбасі, має якусь історичну «давність»?

     – Історичні факти, наведені у названій вами і в багатьох інших книжках, свідчать, що це суто російський, імперський проект. Його «давність» полягає у незмінності російської політики щодо України. Російський імперіалізм не визнає українців як окрему націю, відмовляє їй у праві на незалежне державницьке існування. Всі політичні режими Росії, незалежно від їхніх «кольорів», стояли на цій позиції. Сьогодні Росія прагне відродити імперію. Але без України імперія неможлива. Коли в ході Революції Гідності стало ясно, що Україна остаточно розриває з минулим і йде в Європу, в черговий раз було використано історичний мотлох під назвою «Новоросія» як засіб для відновлення імперії.

     – Що в історії України найбільш актуальне сьогодні?

     – Ми живемо в стані війни. Російська агресія готувалася довго і цілеспрямовано. Ми повинні сповна дослідити всі передумови війни. Напевно, це вимагає від нас переосмислення всього комплексу українсько-російських відносин і до 1991-го, і після 1991 року. Йде «гібридна» війна, в якій противник використовує всі засоби дезінформації, психологічного тиску. За щедрої підтримки путінського режиму публікуються численні «дослідження» російських істориків, які дають спотворену картину минулого. Завдання українських істориків – зміцнювати «історичний фронт», який формується, протиставити фальсифікаціям історичну правду. Саме це особливо актуально сьогодні.

«СЕСТРА МОЯ, СОФІЯ...» МОЖЕ БУТИ ВИКОРИСТАНА ДЛЯ УСВІДОМЛЕННЯ ВСІЄЇ СКЛАДНОСТІ ВІДНОСИН УКРАЇНИ З СУСІДАМИ»

     – На Львівському форумі видавців у вересні нова книжка з Бібліотеки «Дня» «Сестра моя, Софія...», яка розповідає про історію України через призму українсько-болгарських відносин, стала однією з найкращих. Як вона відкриває сутність відносин України з сусідами?

     – Я був на Львівському форумі й придбав цю книжку. Це талановитий твір, і він спонукає до глибоких роздумів. Книжка дає відповіді на багато питань і може бути використана для усвідомлення всієї складності відносин із сусідами. Але у мене є великі сумніви, що вищі керівники країни її читали.

     – Аналізуючи історію України, які уроки можна винести, щоби будувати сильну країну?

     – Я не буду оригінальним. Колись Грушевський сказав, що головна біда України в тому, що нею керують люди, які не люблять її, яким вона байдужа. Щоб будувати сильну Україну, необхідно, щоб серед її керівників була критична маса патріотів, для якої Україна – не територія для бізнесу чи майданчик для політичної кар'єри, а рідна земля, за яку без вагань можна віддати життя. У мене відчуття, що такої критичної маси ще немає.




Час останньої зміни: 2016-11-01 05:18:45