Оксана Забужко знову влізла в танк


Відома українська письменниця Оксана Забужко нещодавно у Запоріжжі презентувала нову збірку актуальної публіцистики «І знов я влізаю в танк». Назвою книжки, до якої ввійшли статті, есе, інтерв'ю та спогади, написані й опубліковані в 2012-2016 рр., став рядок з її вірша «Диптих 2008 року».
     Ми потроху приходимо до усвідомлення, що для вільного народу стратегією виживання є не мовчання, а мовлення. Творчість Оксани Забужко – для тих, хто не уникає чесних відповідей на нагальні питання і переймається викликами, які ставить сьогодення. Навздогін Книжковій толоці, на зустрічі зі студентами Запорізького національного університету, автор підкреслила, що «письменник в умовах інформаційної війни опиняється на передовій». – Книжкова толока стала новою появою Запоріжжя на культурній мапі, – говорить Оксана Забужко. – Я дуже хотіла, щоб мій приїзд вважався частиною цієї, без перебільшення, визначної події. Адже зі старту ваш фестиваль увійшов у трійку найбільших літературних подій України.
     Зала ЗНУ, де проходила зустріч з однією із провідних авторів сучасності була заповнена вщерть. Частина з її оповідань уже відомі читачеві, натомість близько половини вперше надруковані українською.
     Як говорить Оксана Забужко, «поки всі сперечалися про Brexit і майбутнє ЄС, я в іншому кутку земної кулі дописувала обіцяне есе. Текст вийшов великий і, що називається, концептуальний, про життєві перспективи народів у XXI ст., і про «золоту акцію України» в цій війні, щоб «нам її здуру не віддати, як індіанці колись завойовникам свою землю... за вагончик зачумлених ковдр».
     Біда з історією, одначе, в тому, що, коли її уроків не засвоєно, рано чи пізно вона неминуче поверне прогульників назад у той самий клас, перескладати провалений іспит. Бо згублена країна – то річ, мабуть, важливіша, ніж «метелик у Бредбері». То все минуще, а Україна – вічна».
     Новітня письменниця порадила молоді частіше вимикати телевізор, виходити на вулицю, спілкуватися з людьми, дивитися на небо, читати більше хороших книг і слухати хорошу музику. «Такі речі очищають свідомість від маніпуляцій, такі речі знаходяться між Майданом і матрицею», – підкреслила вона.
     Словом, сперечатися із Забужко нема сенсу, – текст у збірці «І знов я влізаю в танк» густий, щільний, читати треба все. Це про інформаційну війну, але не ту, про яку говорять по телевізору, а реальну. Глибокі роздуми автора допоможуть читачеві зробити свій крок до «визволення» власної думки, усвідомлення сенсу доби, в яку нам випало жити. Щоб у кінцевому підсумку, прочитавши цю книжку, відчути себе сильнішим, і просто бути небайдужим українцем, щоб урятувати державу.




© 2017 Запорізький національний університет