Запорізький національний університет

Наукова бібліотека

Довідка для читачів, електронні книги, каталоги,
ресурси Інтернет, новини бібліотеки
Запорізький національний університет Сайт ЗНУ    Перейти на сторінку бібліотеки Головна сторінка    Довідка Довідка   

Наукова бібліотека 

Статті 


Статті / Поет-лірик, письменник-сатирик, а найперше – громадянин!

Поет-лірик, письменник-сатирик, а найперше – громадянин!

Про Г. Літневського; захід у ЗНУ / С. Стрілець // Запорізька правда. – 2016. – 1 грудня (№ 47). – С. 23


     У 70-х РОКАХ минулого століття перед демонстрацією фільмів у кінотеатрах по всьому Радянському Союзу практикувалися зустрічі відомих письменників із читачами. Зрозуміло, частенько це явище спостерігалося і в Україні. І ось на такому заході одному московському маститому автору хтось із шанувальників передав записку із запитанням: «Як ви ставитеся до молодої генерації українських літераторів?» Той прочитав і відповів зверхньо-нахабно: «А разве єсть таковая?» По цих словах кілька молодих людей підвелися й демонстративно вийшли із зали. Серед них був і Геннадій Літневський...
     Уже цей випадок свідчить, що Геннадій Євгенович був не тільки письменником та журналістом, а й громадянином, патріотом України.

     У національному університеті, на філологічному факультеті, обласна організація Національної спілки письменників, науковці ЗНУ й студенти влаштували вечір пам'яті запорізького поета, журналіста, випускника цього факультету (на той час Запорізького педінституту) Геннадія Літневського. Ведуча заходу - кандидат філологічних наук, доцент, завідувач кафедри українознавства – Ольга Стадниченко привітала учасників, друзів та колег по перу Геннадія Літневського, які прийшли вшанувати пам'ять літератора й журналіста. Розпочала науковець свій виступ зі слів: «10 листопада запорізькому поету-лірику й гумористу Геннадію Лїгневському виповнилося б лише 65. Не судилося йому дожити до цього дня. Він прожив усього 37... Не перетнув фатальний рубікон для багатьох талановитих митців. Його разом із поетом Василем Моругою й Василевою нареченою забрала страшна автомобільна катастрофа на території Румунії у 1989 році. Але він назавжди залишився молодим у пам'яті своїх друзів і побратимів. Поет і його слово живе доти, поки його пам'ятають...»
     Пролунав вірш «Іподром» Геннадія Літневського у виконанні Миколи Білокопитова - поета-сатирика, кошового Всеукраїнської асоціації гумористів і сатириків «Весела Січ» імені Петра Ребра. Він розповів про своє перше знайомство з Геннадієм на «Поетичному травні» у 1975 році, про цікаві епізоди з їхнього спілкування, яке переросло в дружбу, про роботу пліч-о-пліч у газеті «Комсомолець Запоріжжя» (нині «МИГ»). А також перейшов на сумні спогади про травень 1989 року, коли по дорозі з болгарського фестивалю й сталася трагедія в Румунії. Пішов із життя молодий, обдарований поет – як лірик, так і гуморист. Микола пояснив деякі епізоди у віршах Геннадія Літневського. Наприклад, чого часто у його поезіях зустрічаємо згадку про Таллінн: бо Геннадієва наречена, відтак дружина Маре – естонка з Таллінна, вони народили й виховали двох прекрасних дітей – Марека й Христинку...
     Поет Олександр Абліцов зазначив, що Геннадій ніколи не написав би надуманих, узятих «зі стелі» римованих рядків на кшталт:

«Заший мені під шкіру олівець», -
Просив я маму...

     Бо поезія Літневського була високою, а не халтурною чи зарозумілою. Олександр прочитав власного вірша, присвяченого пам'яті творчого побратима:

Як ми не бачились давно.
Гірчить розлукою вино
В твій день народження без тебе...
Зелені квіти... Білі стебла...
Немає їх... Уже нема...
Важке над Берковцями небо
Тополя в головах трима...
Дощі осінні загасили
Високе полум'я. Воно
Висвітлює твою могилу.
Як ми не бачились давно...

     Гарні, теплі слова про Геннадія прозвучали з вуст поетеси Вікторії Сироватко, голови ЗОО НСПУ Володимира Віхляєва, поета Олександра Медка, журналіста-ветерана Миколи Бордюжі. Письменник Пилип Юрик розповів, що в Інтернеті, на «Письменницькому порталі», в розділі «Літературне Запоріжжя» вже є сторінка Геннадія Літневського як лірика. У найближчих планах – ще одна його сторінка в розділі «Весела Січ». Тут будуть представлені гумористичні й сатиричні твори незабутнього літератора.
     Поезії Геннадія Літневського декламували студентки четвертого курсу Анастасія Берковська («Провулок тихий»), Віталіна Дудниченко («Варення із троянд»), Анастасія Верченко («Розлука»), Анастасія Товкач («Гра»), Руслана Охріменко («Зимовий дощ»). Члени асоціації гумористів і сатириків «Весела Січ», земляки Геннадія Євгеновича з Оріхівщини Артем Чиж і Таміла Дейнега вміло й цікаво прочитали його гуморески.
     В університеті, у «Веселій Січі», в НСПУ, як бачимо, Геннадія Літневського пам'ятають. На жаль, в Оріхівському районі – ні в Хитрівці, ні в Комишувасі, ні в райцентрі – не спромоглися поки що встановити якщо вже не пам'ятник чи погруддя, то хоча б меморіальну дошку, присвячену видатному землякові, яким повинні пишатися цілі покоління. На Оріхівщині проживало не так багато видатних письменників й інших митців. Чи культура тут не в пошані?

Очі заплющу -
бачу:
В нашім селі, у Хитрівці,
Діти зеленим вигоном
Наввипередки біжать,
А коні, підвівши голови,
На них так лагідно дивляться:..
Коли ту межу перейдено?
Де вона – та межа?

     Це про Хитрівку на Оріхівщині писав у вірші «Іподром» поет Геннадій Літневський.




Час останньої зміни: 2016-12-07 04:02:37