Велика людина Великого Лугу : До ювілею Віктора Чабаненка /В. Коростильов // Запорізька правда. - 2017. - 7 вересня (№ 36). - С. 26


    Василь КОРОСТИЛЬОВ, учитель дитячої школи мистецтв Гуляйполе.
    Уперше я побачив Віктора Антоновича Чабаненка в далекому 1965-му. Тоді, у свої першокурсницькі дні, я ще не усвідомлював, яка це людина. Не розумів доброти його погляду, коли ми коротко бачилися в інститутському гуртожитку на вулиці з чужою і незрозумілою назвою - Лепіка. Кімната, у якій проживали ми, студенти, була якраз напроти тієї, в якій тулилася родина аспіранта Чабаненка зі ще малим сином і дружиною Оленою Платонівною, викладачем іноземної мови машинобудівного інституту, тепер - університет.

    Я тоді ще не знав, що збираючи українські мовні перлини-слова, пісні, казки, легенди, перекази козацьких нащадків, він обійде од слободи до слободи увесь, потім знищений, затоплений водою водосховища Каховської ГЕС, козацький Великий Луг і всю долину річки Конки. Зліквідована неповторна природна цінність України - Великий Луг - назавжди стане болем душі Віктора Антоновича. Учений і поет Віктор Чабаненко створив, крім багатьох інших книг, і книги-пам'ятники Великому Лугу. Одна - "Великий Луг Запорозький, історико-топонімічний словник", 1999 року видання; інша, 2006 року - "Українська Атлантида", це науково-популярна енциклопедія про затоплений у 50-х роках 20-го століття природний феномен світового значення у степу - Великий Луг.
    "Говори долини річки Конки" стали кандидатською дисертацією вченого-мовознавця Віктора Антоновича Чабаненка. Разом із Яром Славутичем (Григорієм Михайловичем Жученком), який також є випускником, але довоєнним, Запорізького державного педагогічного інституту, Віктор Антонович як завідувач кафедри загального мовознавства, організував і здійснив видання книг серії "Вісник Запорізького осередку вивчення української діаспори". В.А.Чабаненко - представник потужної мовознавчої школи великого ученого-мовознавця, професора Стефана Пилиповича Самійленка, вдячним учнем якого завжди був Віктор Антонович. Книги В. А. Чабаненка (12.09.1937 - 09.02.2014) світяться скромністю. У них не знайдете автобіографічної самопохвальби. На працю і з роботи він ходив пішки. Не любив карликові об'єми теперішніх бусиків, як і знущальних розмірів нових-старих "Запорожців" і "Таврій". Спеціальна чи неспеціальна дрібність їхня ображала його горду високу козацьку поставу і таке ж єство. Не їздив у такому транспорті. У своїй праці "Основи мовної експресії" Віктор Антонович відкрив закон урівноваження кількості голосних і приголосних звуків у мовленнєвому потоці української мови, тобто закон музикальності української мови. Проте В. А. Чабаненко не зміг конкретно назвати цей закон у виданні 1984 року. Тоді книгу з таким висновком просто б не надрукували. Цей закон уведено в науковий обіг у праці Юрія Мосенкіса "Трипільська генеза милозвучності української мови на тлі Євразійських мовотворчих процесів", Київ, 2002 р.
    Силу й співучу музикальність як слів, так і мовленнєвого потоку української мови наш народ витворив на принципі рівного співвідношення приголосних і голосних - 1:1. Цим явищем наша мова є рівною зі славною своєю милозвучністю італійською мовою. Переважна більшість праць ученого й поета Віктора Антоновича Чабаненка виходила друком у дуже малих кількостях, наприклад, "Українська Атлантида" - 300 примірників. Давно назріла необхідність видання повного зібрання його творів. Держава Україна має подбати про це. Адже В.А.Чабаненко зміцнював її підмурівок - українську мову.
    Звертаючись до своїх далеких предків, Віктор Антонович у поезії "До пращурів", якою відкривається його збірка "Січ Духовна", стверджує:
    Я прийшов у цей світ
    Із вашої плоті,
    Із вашої крові,
    Із ваших мрій,
    Із вашого горя,
    Щоб стати вашим голосом
    У степу безгомінному...
    Голос Віктора Антоновича Чабаненка звучить і звучатиме вічіно у величній історії українського народу, люблячим і самозречним сином якого він є назавжди!




© 2017 Запорізький національний університет