22 березня 2014 року перестало битися серце українського поета, лауреата Всеукраїнських літературних премій імені Остапа Вишні, імені Степана Руданського, імені Степана Олійника, імені Івана Нечуя-Левицького та багатьох інших відзнак, почесного жителя Запоріжжя Петра Ребра.
Пилип ЮРИК
Петро Павлович Ребро народився 19 травня 1932 року вселі Білоцерківка Куйбишевського району на Запоріжжі. У 1949 році з медаллю закінчив Білоцерківську середню школу, а потім, 1953 року, й Запорізький педагогічний інститут, Після вишу викладав рідну мову й літературу в Малокатеринівській школі (тепер Запорізького району), два роки служив у війську.
Демобілізувавшись, Петро Ребро працював у редакціях обласних газет, старшим інспектором із мистецтва обласного управління культури й старшим редактором місцевого книжково-газетного видавництва.
Із 1960 по 1967-й очолював обласне літературне об'єднання, а з 1967 по 1998 рік – Запорізьку обласну організацію Національної спілки письменників України.
Загалом Петро Ребро видав понад сто книжок ліричних і сатирично-гумористичних віршів, поем, нарисів, документальних повістей і творів для дітей.
У далеку й нелегку літературну дорогу Петра Ребра благословив Павло Тичина. У 1960 році перед письменниками столиці звітувала група запорізьких поетів. Головував Павло Григорович. Найбільше компліментів на вечорі дісталося наймолодшому учасникові творчого звіту – 18-річному студентові Запорізького педагогічного інституту Петрові Ребру. Ось що писала тоді письменницька «Літературна газета» (від 23 березня 1950 р.): «Хороше враження справили вірші Петра Ребра «Сіють, сіють», «Урожай», «Колгоспні артисти», «Тридцять п'ять», «Клен» – яскраві поетичні малюнки а життя села, яке поет добре знає й любить... Молодий поет уміє образно мислити, помічати нові риси дійсності, і це є важливою умовою його дальшого творчого зростання...»
По-батьківському привітали перші успіхи молодого поета Максим Рильський та Андріій Малишко, Так, М.Рильський у доповіді на Республіканській нараді молодих письменників (1955) виокремив патріотичний характер творчості II.Ребра і як зразок прочитав його поезію «Земляки». Ще через кілька років А. Малишко у доповіді на Всеукраїнській нараді поетів (1958) назвав ім'я П.Ребра серед митців, які представляють «молоде не тільки за літературним стажем, а й за віком покоління» (Микола Негода, Василь Діденко, Олесь Лупій, Ліна Костенко, Микола Сом, Борис Олійник та ін.) і прочитав його поезію «Здрастуй, серце».
Петро Ребро – поет щироких жанрово-стильових можливостей, але його здібності найповніше розкрилися в царині лірики: громадянської, філософської, пейзажної, інтимної.
Хай про що і про кого писав Ребро-лірик, він завжди залишався українським патріотом, запоріжцем:
Ні, ти не знаєш добре України,
Якщо на Запоріжжі не бував.
А історія богатирської вольниці – то міцна підвалина історичної пам'яті, духовності українського народу, один із найпотужніших чинників нашого державного й культурно-національного відродження:
Віриться, в душі не змовкне нота
Про шляхи дідівські горьові
Бо тече майбутнє крізь ворота Січові.
Письменник Віктор Чабаненко так відгукнувся про творчість Петра Ребра: «Домінування запорізької й козацько-запорозької тематики в ліриці П.Ребра не означає якоїсь регіонально-етнографічпої обмеженості творчості поета. Виростаючи на благодатному ґрунті рідного надбердянсько-наддніпрянського поля, творча думка митця ідейно й тематично розпросторюється не тільки в близьких, українських, а й у далеких, зарубіжних світах. Мабуть, саме тому чимало Ребрових віршів перекладено багатьма мовами».