Цього року відзначається 200 річниця від дня народження великого Кобзаря українського народу, який народився 9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині. А в липні-серпні виповнюється 171 річниця перебування Тараса Шевченка на Запорожжі. Валентина Кравченко (кандидат філологічних наук, доцент): – Цього року ми відзначаємо 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Сьогодні сила слова Шевченка, його віра в майбутнє України нам необхідна як ніколи... Сьогодні Україна самостверджується – для себе, для світу. Українці повертають собі національну свідомість і національну гордість. Тарас Шевченко і Запоріжжя – ці два слова зливаються воєдино. Це єдине ціле, оскільки в 1843 р. Тарас Шевченко був на Хортиці, а потім писав: "Торік був на Хортиці й скрізь був і все плакав: сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями, щоб вони переказилися". Тоді Т Шевченку було 29 років. Є сьогодні в Запоріжжі те місце, де стояв будинок селянина Булата, в якому зупинявся і жив Шевченко. На жаль, сьогодні це місце в занепаді... Поет у "Великому льосі" писав: "І повстане Україна, і розвіє тьму неволі, і помоляться на волі невольничі діти". Це віра в те, що майбутнє України буде щасливим... Сергій Пєтков (доктор юридичних наук, професор): – Нині в кожному місті і в кожному селі, в кожному університеті й у кожній школі згадують українського генія. У бібліотеках Запоріжжя відкриті тематичні виставки, присвячені творчості Кобзаря. Питання до директора бібліотеки Запорізького національного університету Валентини Герасимової: "Наскільки повно представлена творчість Тараса Шевченка в фондах університетської бібліотеки?" Валентина Герасимова (директор бібліотеки ЗНУ): – Кожна бібліотека в своїх фондах має найцінніші твори – твори Т. Г. Шевченка. Наша бібліотека має колекцію творів Шевченка, яка регулярно поповнюється не тільки українськими виданнями, а й публікаціями, зробленими за кордоном. Ми створили виставку творів Т. Г. Шевченка, яка демонструє географію та сакральні моменти творчості Кобзаря. Ми маємо в своєму розпорядженні унікальні видання Т. Г. Шевченка (опубліковані, наприклад, у США). Це книги 1840 р., які збереглися до наших днів завдяки бібліотекарям минулих поколінь. Також маємо в своєму розпорядженні колекцію листівок-фотографій з портретами видатних діячів XIX ст., які друкувалися і продавалися в Російській імперії з метою збору коштів для публікації книг Т. Г. Шевченка. Шевченко і Запоріжжя – дуже близька нам тема... Викладачі та студенти Запорізького національного університету активно досліджують діяльність Т. Г Шевченка, в тому числі і на території нашого краю. Також наша виставка висвітлює діяльність лауреатів Шевченківської премії, є й книги запоріжців, удостоєних цієї премії. С. Пєтков – У Запоріжжі на згадку про перебування Тараса Шевченка на теренах нашого краю створено прекрасний серпанок вулиць і пам'ятників, які носять його ім'я. Насамперед це – Шевченківський район, невеликий пам'ятник, встановлений перед загальноосвітньою школою № 60, а перед Шевченківською районною адміністрацією встановлено бюст Тараса Шевченка. Ще один пам'ятник Кобзарю запоріжці мають нагоду побачити перед третім корпусом Запорізького національного університету. У корпусах усіх трьох університетів (Запорізького національного, класичного приватного та Запорізького національного технічного), розташованих по вулиці Жуковського – того самого В. А. Жуковського, за портрет якого нібито був викуплений Тарас Шевченко з кріпаків – також знаходяться бюсти і пам'ятники Т. Г. Шевченку. А бульвар Шевченка в Орджонікідзевському районі став улюбленим місцем відпочинку городян. Ірина Павленко (доктор філологічних наук, професор): – Т. Г. Шевченко – один з небагатьох поетів і діячів української культури, який виріс у народній культурі, який спочатку отримав знання про народну культуру, народні традиції – і це стало для нього рідним, а вже пізніше він отримував знання про європейську культуру. І його творчість обумовлена, перш за все, народним словом, на яке проектувалися знання і європейська культура. Довгий час вважалося, що Шевченко не робив записів фольклору, але коли були знайдені його альбоми з ескізами та малюнками, виявилося, що Шевченко робив самозапис фольклору. І за одними свідченнями, від себе він записав 61 твір, за іншими – 72 твори. Але як би не було, це засвідчує той факт, що коли Шевченко малював, він про себе співав і намагався поєднати два види діяльності, записував на зворотніх сторінках своїх малюнків пісні. Вірогідно, це були найулюбленіші його пісні, тому що дуже часто посилання на них, або окремі рядки, або ритмо-мелодійна будова цих пісень зустрічаються в його творах. Він мав дуже гарний голос. В Шевченка був концертний баритон. Коли він починав співати, заворожував усіх, і нічим іншим ніхто вже займатися не міг. Є дуже цікаві спогади про весілля Куліша і Ганни Барвінок. Під час цього весілля велася розмова і про народну культуру, і Шевченко почав екзаменувати, як потім пише Куліш, "Князівну молоду". Він з'ясував, що вона знає з народної поезії, тому що Куліш - знавець. Вона почала співати, також мала гарний голос, і заспівав Шевченко. І потім згадують про те, що протягом всього весілля вони вдвох співали, а всі слухали і заохочували до цього співу. Згадують, що серед пісень, які Кобзар любив співати, була "Зоре моя вечірня, зійди наді мною", а другою була пісня "Зійшла зоря вечірня, весь світ осіяла". І таким чином вибудовувався цикл його улюблених пісень. І всі знали: якщо лунала перша, то лунатимуть і інші. С. Пєтков: – Як відомо, влітку 1843 року Тарас Шевченко відвідав Запорожжя. Безсумнівно, Хортиця, пороги, безкрайні запорозькі степи потім пробуджували незабутні спогади в Тараса Шевченка. Тамара Хом'як (кандидат філологічних наук, професор): – Тарас Григорович писав про те, що він був на Запорожжі і дуже цим задоволений. Взагалі для Шевченка дуже важливими були Запорозька земля, Великий Луг. Це ми бачимо по його творах, такі слова як "козак", "запорожець", "Запорожжя", "Великий Луг", зустрічаються понад 80 разів у його поетичних творах. Дмитро Павличко у 1987 році, коли було свято "В сім'ї вольній, новій...", сказав про те що, плоть Шевченка народилася в Моринцях на Черкащині, а дух – на Запоріжжі, на Хортиці. Саме вона плекала внутрішній дух Шевченка. А козаки – це його ідеал, через який Україна мала стати такою, до якої він завжди прагнув. С. Пєтков: – В пам'ять про подорож Шевченка Запоріжжям, на острові Хортиці біля музею Запорозького козацтва, у 2005 році була створена Тарасова стежка. Т. Хом'як: – Час плине, і з'являються нові матеріали. Бачимо, що до 200-ліття з'явився новий фільм "Таємниці генія Шевченка". Так свого часу було народжено і фільм, який пов'язаний з Тарасовою стежкою, тобто з тими місцями, де вірогідно Тарас Григорович ходив. Думаю, що це трошечки суб'єктивний момент, але стежку прокладено. Ми всі відчуваємо, що Шевченко незримо присутній. Згадаємо перші дні на Євромайдані, перший загиблий з небесної сотні Сергій Нігоян дуже гарно українською мовою напередодні своєї смерті цитував уривок з "Кавказу" Тараса Григоровича Шевченка. І бачимо, що ці слова лунають дуже і дуже часто, вони в серцях людей. Багато людей цього року перечитали "Кобзар" Тараса Шевченка. "Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні. Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині – Однаковісінько мені. В неволі виріс меж чужими, І, не оплаканий своїми, В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій – не своїй землі. І не пом'яне батько з сином, Не скаже синові: "Молись, Молися, сину: за Вкраїну Його замучили колись". Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні... Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні її, окрадену, збудять... Ох, не однаково мені!" Олег Григор'єв (актор, заслужений артист України): – Козацька звитяга, велич і краса подвигу наших славних пращурів будуть жити в віках. їхня хоробрість, любов до рідної землі – то джерело національної гідності українців. Поета проймає гордість за славних лицарів-запорожців, за козацький рід, якому ніколи не буде переводу. Туга за тими давніми часами, за країною козаків звучить у поезії Тараса Шевченка. "Слава не поляже, а розкаже, що діялось в світі, чия правда, чия кривда і чиї ми діти. Наша дума, наша пісня, не вмре не загине! От де, люди, наша слава, слава України!" Матеріал підготувала Інна ШУГАЛЬОВА на основі телевізійної програми "Символи Запоріжжя" (канал МТМ), яка виходить за підтримки Олександра БОГУСЛАЄВА