Доцент кафедри екології біологічного факультету Запорізького національного університету, кандидат технічних наук Григорій Чаусовський працює (як він сам це зазначає) на стику кількох наук: біологи, фізіології, медицини. Для аграрного виробництва, скажімо, він розробив апарат із діагностики маститу корів і отримав на нього патент. Винахід досить актуальний, навіть для високорозвинутих країн.
Задля наочності Григорій Олександрович виймає з портфеля невеликий пластмасовий прилад.
- Він дозволяє в побутових умовах, без будь-якої електроніки діагностувати початкові стадії маститу, коли симптоми цього захворювання ще не помітні, - каже вчений. - Без електроніки краще. Хоча б тому, що не потрібно купувати джерела живлення. Отже, вартість пристрою буде невелика, доступна як для фермера, так і звичайного селянина.
- Кілька мілілітрів молока, - продовжує науковець, - зціджується в невеличку ємність у самому приладі, робиться певний рух рукою, і рідина через прорізи стікає в нижні посудинки. Якщо є мастит, тут же з'являються згустки, змінюються фізико-механічні ознаки молока.
Коли в господарствах було по одній тисячі корів і більше, там обов'язково працювала ветеринарна служба. Тепер господар утримує найчастіше від кількох голів до півсотні. Він змушений наймати хоча б раз на місяць когось із ветеринарів, просити перевірити худобу на мастит. А контроль такий повинен бути постійним, щоденним. Бо маститну корову вже не можна використовувати задля отримання молока, акцентує увагу на значенні ранньої діагностики автор винаходу.
На його думку, кожен фермер повинен мати прості й доступні прилади діагностики, якими можна користуватися навіть без спеціальних знань.
Працював учений свого часу й над визначенням оптимальних термінів штучного запліднення корів. Адже елітна сперма коштує досить дорого й не повинна витрачатися вхолосту. Вивчав і недоліки машинного доїння. На переконання науковця, воно має стати винятково фізіологічним, а доїльний апарат - біокібернетичним. Частота всмоктування апарата мусить синхронізуватися із частотою серцевих скорочень корови. І такий прилад пан Григорій свого часу вже створив, коли працював у Центральному інституті механізації й електрифікації тваринництва на острові Хортиця.
- Моїм керівником тоді був нині покійний Юрій Новиков. Він ще 35 років тому винайшов, як одержати рослинний білок-субстрат, зокрема, з люцерни, - згадує Григорій Олександрович. - А зараз читаю в наукових джерелах про першовідкриття цього субстрату японцями. Нічого нового в цьому плані жителі Країни сонця, що сходить, не винайшли! І дуже прикро чути після того, що буцімто ми - відсталі.
Публікує Григорій Олександрович свої винаходи в Інтернеті, зокрема, на You Tube. Людина може продивитися фільми, покритикувати винахідника. А якщо сподобається щось - зробити відгук на електронну пошту. На початку кожного фільму він відрекомендовується, закінчуючи так: «...місто Запоріжжя, Україна». Саме назва держави, вважає він, не дасть украсти винахід і запатентувати за кордоном. Окрім правових аспектів, ці слова несуть у собі елемент патріотизму, свідчать, що в нашій державі наукове життя, наперекір усьому, триває.
Наразі Григорій Олександрович працює над проблемами фізичної реабілітації людей. Найсвіжіший його винахід - маска для індукції сну. Адже, за словами вченого, чверть населення планети потерпає від безсоння. А сон - це 30 відсотків здоров'я організму. Нервові захворювання, наприклад, це також результат проблеми зі сном. Якщо людина не виспалась, яка в неї може бути працездатність?
Маска для індукції сну - звичайна, із матерії, але насичена електронними елементами. Вона перетворює ритм дихання в плавну музику сну, одночасно впливає на рефлекторні зони обличчя, сприяє формуванню дрімоти, яка поволі переходить у сон. Особливо цей пристрій актуальний для людей, які перенесли стрес, нервовий шок, що й спричинило безсоння.
- Не вважаю винаходом те, що лише на папері, - зазначає вчений. - Винахід повинен бути реальним, щоб його можна було узяти в руки, перевірити в роботі, отримати від нього користь. Справжнє життя винаходу - у серійному виробництві.
Пишається Григорій Чаусовський своєю підопічною, якій пророкує велике майбутнє. Студентка першого курсу Ганна Верхулецька (приїхала на навчання з Донецька, тепер навчається в Запорізькому університеті) розробила прилад, що сигналізує господарю: водопровідний кран не закритий. Яскраві світлодіоди відразу ж показують, що вода з крана витікає чи крапає. Винахід досить актуальний і з економічної, і з соціальної точок зору. Адже окремі дослідники та політологи стверджують, що майбутні війни будуть не за енергоносії, а саме за питну воду. Тому до її витрат потрібен дбайливий підхід.
Цікавий момент: біля крана встановлюється ситечко з кульками, що насичують воду тим мікроелементом, дефіцит якого спостерігається в цьому регіоні. На Ганниній рідній Донеччині, скажімо, вода містить недостатньо магнію. Дефіцит цього елемента продукує нервові захворювання й передчасне старіння.
Серед багатьох десятків конкурсних робіт її винахід посів третє місце в Україні. Ганнину роботу «Електронний активатор екологічного мислення при побутовому використанні води» визнали найкращою щодо спонукання населення до ощадливого споживання води й поліпшення її якості.
А четвертокурсниця Тетяна Тюрина посіла перше місце у Всеукраїнському конкурсі молодих винахідників у галузі медицини. Вона створила прилад післяінсультної реабілітації людей.
Так із дня в день доцент Запорізького національного університету щось створює, аби це було корисним для суспільства й головне - замінило пігулки. І навіть попри сьогоднішню фінансову кризу він продовжує винаходити й вірити в те, що молодь колись зацікавиться наукою й покине пити та палити.