90 років тому наше місто отримало нинішнє ім’я
У березні 1921 року у нашому місті, яке на той час називалося Олександрівськ і було адміністративним центром Олександрівської губернії, трапилася знаменна для губернії в цілому та міста, зокрема, подія. З другої половини місяця з офіційних назв багатьох губернських та міських установ та організацій, в тому числі з назви Олександрівської міської ради, зникає перше слово – “Олександрівська”, а замість нього з’являється нове – “Запорізька”. Передували цим змінам наступні події.
Вперше пропозицію щодо перейменування міста Олександрівська на Запоріжжя зробив на Олександрівському повітовому з’їзді Рад (який тривав з 7 по 13 лютого 1921 року) делегат від Великомихайлівської волості Яків Шевлюк. А 18 лютого 1921 року, в останній день роботи 1-го Олександрівського губернського з’їзду Рад, його делегати після коротких суперечок більшістю голосів підтримали пропозицію, що надійшла до президії, стосовно перейменування Олександрівської губернії на Запорізьку.
Це рішення спочатку було підтверджено постановою Адміністративно-територіальної комісії НКВС України від 3 березня, а згодом остаточно затверджено постановою Президії ВУЦВК від 23 березня. Але у жодному з трьох вищезазначених рішень не йшлося про зміну назви адміністративного центру губернії, вона залишалася старою – Олександрівськ.
Отримавши постанову НКВС про затвердження вищезгаданого рішення губернського з’їзду Рад і навіть не дочекавшись відповідного рішення Президії Всеукраїнського центрального виконавчого комітету (далі – ВУЦВК), місцевий губвиконком видав наказ № 19 від 15 березня 1921 року, в якому оголошувалося про перейменування Олександрівської губернії на Запорізьку та… міста Олександрівськ на Запоріжжя. Причому у чернетках цього наказу містився інший варіант нової назви міста – “Запорізьк”.
Завдяки такому “самоуправству” місцевого керівництва Олександрівськ отримав нове ім’я, яке вже з другої половини березня починає вживатися замість старої назви міста, як у місцевій пресі, так і в офіційних документах (бланках місцевих установ, організацій та підприємств, офіційному листуванні та ін.).
Спробу легітимно зафіксувати зміну назви міста було зроблено лише через півтора роки після появи згаданого наказу Олександрівського губвиконкому. Цей крок співпав у часі із черговою адміністративною реформою, внаслідок якої Запорізька губернія була розформована, а її колишній адміністративний центр знову став повітовим містом Катеринославської губернії. 25 листопада 1922 року на останньому засіданні 5-го Запорізького повітового з’їзду Рад голова Запорізької міської ради Іван Гаврилов запропонував делегатам з’їзду порушити перед Катеринославським губернським з’їздом Рад питання щодо офіційного перейменування міста Олександрівська на місто Запоріжжя, на тій підставі, що “офіційно назву Запорізької отримала тільки губернія, а місто несе свою попередню назву Олександрівськ. Пропозицію товариша Гаврилова делегати зустріли гучними оплесками”.
4 грудня 1922 року на вечірньому засіданні 7-го об’єднаного губернського з’їзду Рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів Катеринославщини та Запоріжжя Іван Гаврилов виступив з питання порядку денного стосовно перейменування Олександрівська на Запоріжжя.
У виступі він, зокрема, зазначив: “Запорізька губернія мала до цього часу центром місто Олександрівськ, яке не було перейменовано. Повітовий з’їзд Рад Запоріжжя постановив перейменувати місто Олександрівськ на Запоріжжя. Я тут скажу маленьку історію назви міста Олександрівська. У 1780 році за наказом Катерини Великої було закладено фортецю у гирлі річки Московки на честь князя Олександра Вяземського. Оскільки ми прибрали зі своїх місць князів, остільки на їхню честь не повинні існувати міста. Тому повітовий з’їзд рад Запорізької губернії просить губз’їзд затвердити місто Запоріжжя”.
Делегати зустріли ці слова бурхливими оплесками, а голова Катеринославського губвиконкому та губз’їзду Степан Власенко запропонував їх оплески вважати згодою на пропозицію Івана Гаврилова.
Наступним кроком у легітимації нової назви нашого міста повинно було стати відповідне рішення ВУЦВК про його перейменування на Запоріжжя, але в цьому криється найбільша несподіванка – цього рішення і досі ніхто не бачив… Чи то Катеринославський губвиконком своєчасно не спрямував відповідного подання до ВУЦВК, чи то у ВУЦВК не пристали на пропозицію губвиконкому, але і досі залишається загадкою – чи існує у природі постанова ВУЦВК про офіційне перейменування нашого міста. Але, як би там не було з формальної точки зору, на практиці протягом останніх 90 років ми живемо у місті з назвою Запоріжжя. Хоча і відмовити тим, хто вважає, що і досі продовжує жити в Олександрівську, ми не маємо права.